Ой, привіт, це я, братішка. Це так бум-бум-бум, як я все наварив і накурив! Сідай, зацени, я тобі розкажу про моє незабутнє пригода з бутиратом і стрімом на Ютубі, спеціально для торчків. Ти за це парадиз?! Окей, починаю!
Все почалось з того, що я, такий гопуля, задумався: "Братики, а як би круто було заробити трохи грошей на своїй пристрасті до закладок!". І тут мені в голову прийшла ах...хм...якась геніальна ідея: наварить кайфів і пихнути стрім на Ютуб!
Так що, почав я шукати лабу, де можна було б придбати добротний бутират. І знаєш, братик, я щось попереду себе ніякого кінця не бачив. Це прямо як стягнути тупо заклад з гаманця, це прямо MVP у своєму ділі. Звісно, використовуючи ті таємні контакти, я зістався з дідусем, який взяв на себе ризик і вивів мене на високий рівень закладок. Він говорив, мовчав, почервонів... і дав мені ту магічну коробочку з бутиратом, якби вона була пандоричкою. Вже на тому етапі я поняв, що очікувати моєї адже...гем, закладки найближчим часом буде дійсно варто, круто!
Так ось, вже мавши свій дорогоцінний товар, я зробив ставку на Ютубі. Так, знаєш, що я маю на увазі? Там, де всі торчки сідають у лісі, якийсь лялька в соплі дає різь пива і вмикає камеру, а ти показуєш йому свою класну штуку. Але не будь я жебрачкою з пляшкою, я обіцяв дати своїм поклонникам щось дійсно несамовите. І от я з'явився на стрімі, з цілою багатією в фоні – мої закладки.
Ти, можливо, знаєш, що бутират – справжня бомба. Він миттєво атакує, залпом мчить тебе до космосу, де ти передчуваєш всю кінцеву красу собачки. І коли я стартував стрім, мені вдалось насипати собі таку дозу, що вийшло навіть смішно. Але так, щоб все побачили, я не думав, що це буде так круто.
Вираз пожвавив мене, коли я почав почувати чирка його дії. У цей момент, моє обличчя просто помістилося всуціль, як сенсаційна новина на титульній сторінці. Цей кайф, братик, був вищий за будь-які інші! А якщо ти думаєш, що це був кінець мого кулінгу, то ти зовсім зрозумів нічого.
Видовбалося у мене, штампуючи погостих, суміш MDMA і седативного відчуття. Коли я вгору настрілювався, пихнувши закладку, як ЛСД відправився у дивовижну мандрівку крихітного світу, вкритого яскравими фруктовими плямами. Це було не з цього світу, братко! Це було крутіше, ніж пригода з сонячними окулярами на вечірці!
Згадавши про стрім, я раптом усвідомив: "Ох, бувало ж таке!" Я одним рухом гномової пальці включив камеру і почав спілкування зі своїми поклонниками. І мусимо погодитися, це був культовий момент. Я ототожнився з нашою неповторною спільнотою, жартахи – це наше життя, а гімнастика – наша власна частина тіла.
"Окей, васянішки, – похмурилася камера, – мені кажуть, що хочуть побачити круті фішки. І я, братва, віддам їм все, що маю!"
І от я почав. Витягнув з-за спини мою космічну кулеметну пушку, фішку, збиту на зло проклятим гопнікам. Ти собі не уявляєш, як грів її чирковий постріл. Флеші перед очима, відчуття, ніби купа ЛСД влетіла в мою кров – все це було в моєму ефірі. І круть, яка в мене тепер з'явилася, неймовірна!
"Що ще?" – думав я і уявив, що паточився вище за самісінький небокрай. Але я не прагнув зупинятися. Від його безлічі на чолі потекла річка "Я можу все". І вже наступний момент я почав шикуюче показувати своїм шанувальникам своє витончене мистецтво.
Вихопивши портал до іншого виміру, я відчував, що я поруч із всіми. З закладами і шокуючим дозуванням ЛСД, я зачарував глядачів у своїй лошадиці і розповідав їм про всякі трешові історії свого хуліганського життя. І вони, братва, засхоплені, слухали мене, молодці!
Їхні коментарі були такими ж гострими, як закладка вечірньої печінки. Вони розкатувалися модуліруючими хвилями найгіршого фруктового «нарікання», яке ти можеш уявити. Були прориви, навіть якщо хтось забув виконати свою телефонну книгу, там вже було все. Все, що пов'язане зі словами "ебанько", "надя", а от як про ЛСД, то вони знали, що це віддалений родич нашої української кислоти LSD.
Так що ніжно кожного з них замалив у феєричний океан моїх психотропних закладок. Братво, це було непередбачувано круто! Ти повинен був побачити їх обличчя, коли вони потрапили в мій космічний світ усю їх психологію потягу! Дошугалися мені, пичога, зі своїми кутками. Але я знаю, ти мене розумієш, братан. Психотропний стрім вони не можуть поцупити!
Але все має свій кінець, як кажуть. Мій стрім плавно підкреслював мою мету, і виправдав всі очікування. І хоча, згода, цей вид діяльності не є найкращим варіантом для мого майбутнього, я все ж таки зрозумів, що психотропи – не мій кращий вибір. Тому я поклав край цьому проекту і перейшов на новий рівень своєї підліткової мудрості.
Отак я згасився, братва. Та, знаєш, все ж таки не можна не визнати кайфу, який я отримав від своїх пригод із закладками, стрімами і усіма цими різними наркотиками. Хоча тепер я думаю, що моє майбутнє повинно полягати в іншому: в більш гармонійних, спортивних і перспективних речах.
Все життя ми шукаємо своє місце, свій шлях. І деякі з нас його знаходять на дні склянки з закладками і стріми на Ютубі. Нехай кожен знайде свою долю!
Так що, братики, це була моя казка про бутират, закладки і стрім на Ютубі для торчків. Мій шостий постріл, який виявився по-справжньому атмосферним! А зараз я залишу вас, трохи стімулюючи ваше уявлення, щоб ви могли відчути хоч трохи моєї непередбачуваної подорожі.
Удачі вам у вашому шляху, чуваки! І пам'ятайте, завжди тримайте свої закладки там, де вони належать, і не втрачайте голову в своєму пошуку адреналіну. Ви найкращі!
Йоу, наркоманы и наркозависимые! Давайте сегодня разберём, как я взял и вмазал закладки бутирата и решил сразу поехать автостопом до Москвы. Нет, не подумайте, что я просто так абшабашенный мурзилка, но время от времени мне нужно развлечься и уйти от реальности.
Раз - и купил я закладки бутирата. Прошёл по знакомым улицам, прикупил у одного худого парня, который торгует "хорошими" штуками. Но понимаешь, наркотики – это как колба, они могут затянуть тебя навсегда. Поэтому я не употребляю их каждый день, а только периодически.
Очнулся я, и решил, что пора в путь. Ведь знаешь, есть такое понятие – "плюха". Так вот, у меня была небольшая плюха, в случае если чего-нибудь понадобится. Мой план был следующим: сразу после утреннего пробуждения я вмазываюся закладкой бутирата и сразу же отправляюся на дорогу.
Вот такой план в моей голове. Решил я поехать автостопом, чтобы не трать кучу бензы на автомобиль. К тому же, это может быть интересным приключением, ой хи-хи!
Взял я с собой свой рюкзак, на всякий случай. Положил туда свою колбу, чтобы в случае чего-то было, чем воспользоваться. Ведь когда ты на дороге, никогда не знаешь, в какую захочется вмазку. И мне всегда интересно попробовать что-то новое.
Так вот, я стою на обочине дороги, поднимаю палец и думаю, как же быстрее попасть в Москву. Уже прошло несколько часов, и я понимаю, что это был не самый удачный план. Машины проезжают мимо с такой скоростью, словно я сам невидимка.
Но вдруг моя удача обернулась ко мне лицом!
Остановилась машина, и из неё вышел абсолютно абшабашенный водитель. Он сразу понял, что я прилетел, и предложил мне подвезти.
Так мы и поехали, проезжая мимо полей и деревьев. Водитель оказался достаточно симпатичным и хорошо говорил по-нашему сленгу. Рассказывал мне разные истории из своей жизни, а я просто хмыкал и кивал головой, не в силах сдержать смех.
Время летело незаметно – водитель оказался говорливым человеком. По дороге он заехал на заправку, чтобы заправить машину и возможно наполнить нашу колбу чем-нибудь крепким. Ну, я согласился, ведь мы же не знаем, что может произойти на дороге!
И вот, мы уже подъезжаем к Москве. Вроде как ожидаемый финал моего путешествия на автостопе. Водитель сказал, что сейчас он меня высадит на одной из наших прекрасных заправок.
Но я решил поблагодарить водителя за то, что он меня подвёз, и сказать, что дальше я смогу сам. Ведь Москва – моя родная территория, и я здесь буду чувствовать себя уверенно, будто я дикий пес, а окружающая среда – моё беззаботное жилище.
И вот, я стою на заправке, немного уставший, но счастливый. Кажется, моя маленькая авантюра закончилась очень успешно. И теперь я вспоминаю эту поездку с улыбкой на лице и небольшой вмазкой закладки бутирата.
Нет, я не призываю всех покататься на автостопе после вмазки. Это было моим собственным решением и своеобразным приключением. Я просто хотел рассказать об этом и пошутить немного, ведь жизнь – это одна большая игра.
И так, заканчивается моя история о поездке на автостопе до Москвы. Я захожу в метро и отправляюсь домой, чтобы подготовиться к следующему приключению. А может, кто-то из вас тоже решит сделать что-то подобное? Хи-хи!